Чӑваш чӗлхи корпусӗ

Шырав

Шырав ĕçĕ:

Марфа сăмах пирĕн базăра пур.
Марфа (тĕпĕ: Марфа) сăмах форми çинчен тĕплĕнрех пăхма пултаратăр.
Фролов ун патне кайса килчӗ кӑна — ман патӑма Марфа Ильинична хӑй йӗре-йӗре чупса пычӗ:

Не успел Фролов возвратиться, как со слезами на глазах прибежала сама Марфа Ильинична:

Марфа Ильинична // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Ҫакӑнпа усӑ курма шутласа, эпӗ хайхи группӑн командирӗ туса хунӑ Фролова ҫапла хушрӑм: Марфа Ильиничнӑна калӑр, ӑна Луцка ямастпӑр, терӗм.

Я решил воспользоваться этим и поручил Фролову, который был назначен командиром группы, передать Марфе Ильиничне, что в Луцк ее не пошлем.

Марфа Ильинична // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Тепӗр темиҫе кунтан, Цесарский мана Марфа Ильинична шӑнса пӑсӑлнӑ пирки хытӑ чирлесе ӳкни ҫинчен каласа пачӗ.

Через несколько дней Цессарский сказал мне, что Марфа Ильинична простудилась и ей сильно нездоровится.

Марфа Ильинична // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Марфа Ильинична ҫине, унӑн кӑмӑллӑ, ырӑ сӑнӗ-пичӗ ҫине эпӗ пысӑк хисеплӗ туйӑмпа пӑхса илтӗм те, ирӗксӗрех шухӑшларӑм: «Мӗн чухлӗ вӑй-хал, мӗн тери паха кӑмӑл ҫак совет хӗрарӑмӗнче!»

С чувством большого уважения посмотрел я на Марфу Ильиничну, на ее хорошее, доброе лицо и невольно подумал: «Сколько силы и благородства в этой советской женщине!

Марфа Ильинична // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Эпӗ Марфа Ильиничнӑн пӗчӗк ачисем пирки, Ваҫҫӑпа Слава пирки каларӑм.

 — Я имел в виду младших детей Марфы Ильиничны — Васю и Славу.

Марфа Ильинична // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Марфа Ильинична, — ответлерӗм эпӗ, — сирӗн Луцка кайма кирлӗ мар.

— Марфа Ильинична, — ответил я, — вам идти в Луцк не следует.

Марфа Ильинична // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Ҫак пулас ӗҫ ҫинчен Марфа Ильинична вӗсенчен пӗлнӗ пулмалла.

От них-то, видимо, Марфа Ильинична обо всем и узнала.

Марфа Ильинична // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

— Ларӑр, Марфа Ильинична!

— Садитесь, Марфа Ильинична!

Марфа Ильинична // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Штаб умне Марфа Ильинична Струтинская пырса кӗчӗ.

Марфа Ильинична Струтинская пришла в штабной чум.

Марфа Ильинична // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Вара Марфа Ильинична хӑйӗннисем валли те, ыттисем валли та ҫи-пуҫ ҫӗлеме тытӑнчӗ, партизансен кӗпи-йӗмне тем чухлех ҫуса паратчӗ.

Тогда Марфа Ильинична стала обшивать и своих и чужих, стирала уйму партизанского белья.

Партизансен кил-йышӗ // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Марфа Ильинична, самаях ватӑлнӑ, аллӑ ҫулсенчен иртнӗ хӗрарӑм, пӗр минут та ӗҫсӗр ларасшӑн марччӗ.

Марфа Ильинична, уже пожилая, пятидесяти с лишним лет женщина, ни минуты не хотела сидеть сложа руки.

Партизансен кил-йышӗ // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Эпӗ килӗшрӗм; темиҫе кунтанах вара Марфа Ильинична Струтинская виҫӗ ачипе тата Ядзя ятлӑ хурӑнташ хӗрӗпе лагере пычӗ.

Я согласился, и через несколько дней в лагерь пришла Марфа Ильинична Струтинская с тремя детьми и племянницей Ядзей.

Партизансен кил-йышӗ // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Николай Струтинский ыйтнӑ тӑрӑх, пирӗн разведчиксем пӗррехинче Марфа Ильиничнӑпа унӑн пӗчӗк ачисене нимӗҫсенчен пытарса усранӑ хутора кӗрсе, вӗсене курса тухнӑ.

По просьбе Николая Струтинского наши разведчики зашли как-то на хутор, где была укрыта от немцев Марфа Ильинична с младшими детьми, и навестили ее.

Партизансен кил-йышӗ // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Марфа Ильинична васкасах чи кирлӗ япалисене пуҫтарнӑ, пӗчӗк ачисене вӑратнӑ та, пӗтӗм кил-йыш килтен тухса кайнӑ.

Марфа Ильинична наскоро собрала самые необходимые вещи, разбудила детишек, и вся семья вышла из хаты.

Партизансен кил-йышӗ // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Марфа Ильинична алӑка пӗр шиксӗрех уҫнӑ: вӑл ҫакӑн пек шаккасса кӗтсех тӑнӑ.

Марфа Ильинична открыла дверь: она уже ждала этого стука.

Партизансен кил-йышӗ // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Килте тӑватӑ кӗҫӗн ачипе пӗрле Струтинскисен амӑшӗ — Марфа Ильинична пулнӑ.

Дома была с четырьмя младшими детьми Марфа Ильинична Струтинская.

Партизансен кил-йышӗ // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Хӑйӗн арӑмӗпе, Марфа Ильиничнӑпа пӗрле, вӗсем тӑхӑр ача пӑхса ҫитӗнтернӗ.

Девять детей вырастили и воспитали они вместе с женой Марфой Ильиничной.

Партизансен кил-йышӗ // Уйӑп Мишши. Медведев Д.Н. Ровно патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 246 с.

Марфа Дмитриевнӑна чунран кӳрентерчӗ.

Марфу Дмитревну обидел кровно.

Пӗр киллӗ Овсяников // Николай Степанов. Тургенев И. С. Сунарҫӑ ҫрса пынисем: калавсем. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1949. — 172 с. — 39–58 с.

— Ытах та сан ӑс пулнӑ пулсан… калӑпӑр, Марфа Посадницӑнни пек, — эх, Любовь!

— Кабы у тебя ум был, как… у Марфы Посадницы, примерно, — эх, Любовь!

X // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Ҫук, Марфа инке васкас пулать, терӗ…

Нет, тетя Марфа говорила, что надо скорее…

VII // Василий Юдин. Гариф Губай. Бакенщик хӗрӗ. Повесть. Тутарларан В.Н. Юдин куҫарнӑ — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1962. — 204 с.

Страницăсем:

Меню

 

Статистика

...тĕплӗнрех