Чӑваш чӗлхи корпусӗ

Шырав

Шырав ĕçĕ:

пӑркалама (тĕпĕ: пӑркала) сăмах форми çинчен тĕплĕнрех пăхма пултаратăр.
Станица ҫавӑн пек ҫирӗп алла лекнинчен тӗлӗнсе, тепӗр эрнерен стариксем те пуҫӗсене пӑркалама пуҫлаҫҫӗ.

В столь жесткие руки попала станица, что неделю спустя даже старики головами покачивали.

XXIV // Аркадий Малов. Михаил Шолохов. Лӑпкӑ Дон: роман. Иккӗмӗш кӗнеке. Аркадий Малов куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1963. — 415 с.

Эсӗ мана чун-чӗрене пӑркалама хушатӑн…

А ты заставляешь меня кривить душой…

VI // Александр Яндаш. Бабаевский, Семен Петрович. Ҫӗр ҫинчи ҫутӑсем: роман; вырӑсларан Исаак Никифоров куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 7–514 с.

Уралеца чарса тӑмарӗ вӑл, хӑй пуҫне апла та капла пӑркалама, бинтпа чӗркеме ирӗк пачӗ.

Покорно разрешал Уральцу так и сяк повертывать голову, обматывать ее бинтом.

XXV // Феодосия Ишетер. Бубеннов, Михаил Семёнович. Шурӑ хурӑн: роман; пӗрремӗш кӗнеке; вырӑсларан Феодосия Ишетер куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 382 с.

Ӗнер Полозов тӑтӑшах ҫапла шухӑшланӑ: «Эпӗ санран аслӑрах, нумайрах та пурӑннӑ, ҫитменнине тата тӗнчере манран ӑслӑ ҫын та ҫук; сана вара, мемме, ҫара пакарта, манӑн итлесси пулас та ҫук — эпӗ хам ӑсӑмпа икӗ миллион пухрӑм (тӑваттӑ мар, икӗ миллион ҫеҫ пулнӑ имӗш), — пухса кур-ха акӑ, вара калаҫӑн», халӗ вара вӑл ак ҫапла шухӑшлама пуҫланӑ: «Вӑт мӗнле упа, ӑҫталла ҫавӑрса ячӗ; пӗлет пӑркалама», — Кирсановпа малалла калаҫнӑҫемӗн вара ун умне, упасӑр пуҫне, тата тепӗр чӗрӗ картина тухса тӑнӑ, ӗлӗк, хӑй гусар чухне курни аса килнӗ: Захарченко берейтор «Громобой» ҫинче ларать (ун чухне пикесем хушшинче, кавалер господасем — ҫар ҫыннисемпе статскисем — хушшинче те Жуковский балладисем паллӑ пулнӑ), «Громобой» вара Захарченко айӗнче тӑпӑртатса ҫеҫ ташласа тӑрать.

Вчера Полозову все представлялась натуральная мысль: «Я постарше тебя и поопытней, да и нет никого на свете умнее меня; а тебя, молокосос и голыш, мне и подавно не приходится слушать, когда я своим умом нажил два миллиона (точно, в сущности, было только два, а не четыре), — наживи-ка ты, тогда и говори», а теперь он думал: «Экой медведь, как поворотил; умеет ломать», — и чем дальше говорил он с Кирсановым, тем живее рисовалась ему, в прибавок к медведю, другая картина, старое забытое воспоминание из гусарской жизни: берейтор Захарченко сидит на Громобое (тогда еще были в ходу у барышень, а от них отчасти и между господами кавалерами, военными и статскими, баллады Жуковского), и Громобой хорошо вытанцовывает под Захарченкой.

VI // Николай Сандров, Владимир Садай. Чернышевский, Николай Гаврилович. Мӗн тумалла?: роман; вырӑсларан Николай Сандров, Владимир Садай куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1957. — 495 с.

— Ҫук, ҫук, темскер пур, кала! — ҫине тӑчӗ Ольга, сюртукӑн икӗ хӗрринчен те ҫирӗппӗн ярса тытса; ӑна вӑл питӗ ҫывӑхран тытрӗ, Обломов Ольгӑна чуптӑвасран пуҫне е сылтӑмалла, е сулахаялла пӑркалама ҫеҫ пултарчӗ.

— Нет, нет, что-то есть, говори! — приставала она, крепко держа за оба борта сюртука, и держала так близко, что ему надо было ворочать лицо то вправо, то влево, чтоб не поцеловать ее.

XII сыпӑк // Александр Артемьев, Михаил Рубцов. Иван Гончаров. Обломов: роман. Александр Артемьевпа Михаил Рубцов куҫарнӑ. Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1956

Страницăсем:

Меню

 

Статистика

...тĕплӗнрех