Чӑваш чӗлхи корпусӗ

Шырав

Шырав ĕçĕ:

йӗкӗт сăмах пирĕн базăра пур.
йӗкӗт (тĕпĕ: йӗкӗт) сăмах форми çинчен тĕплĕнрех пăхма пултаратăр.
— Чимӗр-ха, йӗкӗт, — эпӗ ӑнланатӑп!

— Позвольте, кавалер, я понимаю!

XXIV // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

Йӗкӗт вӑшт кӑна пуҫне ҫӗклерӗ те пӑшӑрханса ыйтрӗ:

Парень быстро вскинул голову и спросил, обеспокоенный:

XX // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

Николай, хӗснӗ куҫӗпе кӑмӑллӑн йӗкӗт ҫине пӑхса, калаҫма пуҫларӗ.

Заговорил Николай, разглядывая парня добродушно прищуренными глазами:

XX // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

— Кӳрӗр — эп кайса парам! — сӗнчӗ йӗкӗт, аллисене сӑтӑркаласа.

— Давайте — я снесу! — предложил парень, потирая руки.

XX // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

Йӗкӗт сак ҫинчен тӑрса пӗр ури ҫинчен тепӗр ури ҫине ҫирӗппӗн пускаларӗ те: — Урасем ҫӗнӗрен тунӑ пекех пулчӗҫ! Тавтапуҫ сире… — терӗ.

Парень встал, переступил с ноги на ногу, твердо упираясь ими в пол, и заметил: — Как новые стали! Спасибо вам…

XX // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

— Ӑна тума пӗлеҫҫӗ вӗсем, — терӗ йӗкӗт, куҫ харшине пӗрсе.

— Они это умеют! — отозвался парень, хмуря брови.

XX // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

— Чӑнах-и? — хуллен шикленсе ыйтрӗ йӗкӗт.

— Ну? — тихо и пугливо воскликнул парень.

XX // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

Йӗкӗт хӑй урине шалтан шалалла сак айне чикрӗ те: — Мӗн вара эсир? Больницӑра мар-ҫке… — тесе мӑкӑртатса илчӗ.

Парень засовывал ногу все дальше под лавку и бормотал: — Что вы? В больнице, что ли…

XX // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

— Ну, — тесе илчӗ йӗкӗт хуллен, урине туртса илме тӑрса.

— Ну, — тихо воскликнул парень, дергая ногой.

XX // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

— Пирӗн — хуйхӑ! — пӑшӑлтатса каларӗ йӗкӗт, алӑка питӗрсе.

— У нас — беда! — заперев дверь, шепотом произнес он.

XX // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

— Вӑл пирӗн партин ялавне никамран малтан уҫҫӑн ҫӗкленӗ! — тесе хучӗ те ҫамрӑк йӗкӗт мӑнкӑмӑллӑн, унӑн мӑнкӑмӑллӑхӗ амӑшӗн чӗринче те ҫавӑн пекех хускалса илчӗ.

— Он первый открыто поднял знамя нашей партии! — с гордостью заявил юноша, и его гордость созвучно отозвалась в сердце матери.

XIV // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

Ҫамрӑк йӗкӗт именнипе пӗр хушӑ чӗнмесӗр выртнӑ хыҫҫӑн ӑнлантарса пачӗ:

Юноша, смущенно помолчав, объяснил:

XIV // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

— Ӳсӗрӗлсе кайрӗ йӗкӗт, — терӗ лавҫӑ.

— Развезло парня! — заметил извозчик.

XII // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

Амӑшӗ, Ивана ыталаса илсе, унӑн пуҫне хӑйӗн кӑкри ҫине хучӗ те, йӗкӗт сасартӑках йывӑрланса кайса шарлами пулчӗ.

Мать, обняв Ивана, положила его голову себе на грудь, парень вдруг весь отяжелел и замолчал.

XII // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

Йӗкӗт вӗсене кашкӑрла пӑхса ӑсатрӗ.

Парень провожал их волчьим взглядом.

XII // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

Акӑ тутӑр, — питне ҫыхӑр!.. — терӗ Софья хӑвӑрт, унтан йӗкӗт аллине амӑшне тыттарчӗ те: — Часрах, арестлеҫҫӗ!.. — тесе аяккалла чупса кайрӗ.

Вот платок, завяжите лицо!.. — быстро говорила Софья и, вложив руку парня в руку матери, побежала прочь, говоря: — Скорее уходите, арестуют!..

XII // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

Виҫӗ йӗкӗт, кӑвайт умӗнче тӑрса, хуллен калаҫаҫҫӗ, вӗсен урисем патӗнче кӗрӗкпе витнӗ чирлӗ ҫын выртать.

Трое парней, стоя у костра, тихо беседовали, а у ног их лежал больной, закрытый полушубками.

VI // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

Виҫӗ йӗкӗт ун ҫине пӗр харӑс пӑхрӗҫ, Рыбин, пуҫне усса вӑраххӑн ыйтрӗ:

Трое парней все сразу посмотрели на нее, а Рыбин опустил голову и медленно спросил:

V // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

— Ак ку Яков ятлӑ, — терӗ Рыбин, ҫӳллӗ йӗкӗт енне кӑтартса, — лешӗ — Игнат.

— Вот этого звать Яков, — указывая на высокого парня, сказал Рыбин, — а тот — Игнатий.

V // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

Шалчасемпе туратсенчен тунӑ хӳшӗ умӗнче, ҫӗре алтса лартнӑ такан ҫине виҫӗ саваламан хӑма хурса майланӑ сӗтел хушшинче, ярханахланнӑ хуп-хура Рыбин, Ефим тата икӗ ҫамрӑк йӗкӗт апат ҫисе ларатчӗҫ.

У шалаша из жердей и ветвей, за столом из трех нестроганых досок, положенных на козлы, врытые в землю, сидели, обедая — Рыбин, весь черный, в расстегнутой на груди рубахе, Ефим я еще двое молодых парней.

V // Леонид Агаков. Горький, Максим. Амӑшӗ: [Роман] / М. Горький. — Шупашкар: Чӑваш АССР кӗнеке издательстви, 1968. — 362 с.

Страницăсем:

Меню

 

Статистика

...тĕплӗнрех