Чӑваш чӗлхи корпусӗ

Шырав

Шырав ĕçĕ:

Зоя сăмах пирĕн базăра пур.
Зоя (тĕпĕ: Зоя) сăмах форми çинчен тĕплĕнрех пăхма пултаратăр.
— Сылтӑм енни манӑн пулать, — ҫӑмӑллӑн килӗшрӗ Зоя.

— А правая — моя, — охотно согласилась Зоя.

Урӑх хваттер // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Зоя тетрачӗсене, кӗнекисене, журналсенчен касса илнӗ ӳкерчӗксене тирпейлӗн майлаштарчӗ.

Зоя бережно складывала книги, тетради, вырезанные из журналов картинки.

Урӑх хваттер // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

— Ҫапла, тӗрӗс, — килӗшет унпа Зоя, кӑшт шухӑшласа тӑрса.

— Да, правда, — подумав, соглашается Зоя.

Шкула каякан ҫул ҫинче // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

— Анне, — тет пӗррехинче Зоя, — мӗншӗн йывӑҫсем мӗн чухлӗ ватӑ, ҫавӑн чухлӗ илемлӗ, ҫын вара ватӑлсан пӗтӗмпех илемсӗрленсе ҫитет?

— Мама, — спросила раз Зоя, — почему так: деревья чем старше, тем красивее, а человек, когда старый, становится соврем некрасивый?

Шкула каякан ҫул ҫинче // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Зоя тата хут ҫине ӑнсӑртран чернил тумланӑ пек вараласа хурать.

А вот Зоя посадила на листе самую обыкновенную чернильную кляксу.

Каҫxине // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Зоя та тарӑхать, анчах шавламасть; вӑл е тутине ҫыртать, е чышкине чӑмӑртать.

Зоя тоже волнуется, но молча: закусывает губу или крепко сжимает свободную руку в кулак.

Каҫxине // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Зоя ҫӳллӗ, симӗс тӑрӑллӑ пӳрт ӳкерет.

Зоя рисует дом с высокой зеленой крышей.

Каҫxине // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

— Ҫӳлелле вӗҫтерсе яратпӑр! — кӑшкӑрса ячӗ Зоя.

— Отпустим на волю! — воскликнула Зоя.

Уяв // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Ашшӗ аллинчен ҫирӗп тытнӑ Зоя та сиккелесе чупать, хӑйӗн ҫӳлелле ҫӗкленӗ тепӗр аллипе, ӑна мавзолей ҫийӗнчен курасса ӗмӗтленнӗ пекех сулать.

Зоя тоже бежала вприпрыжку, крепко держась за руку отца, и мазала своей другой рукой, поднятой вверх, как будто бы ее могли заметить с мавзолея.

Уяв // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

— Ҫитӗ сана ашкӑнма, — терӗ те Зоя, сӗтел ҫинчи кубиксене илсе хучӗ.

— Будет тебе баловать! — строго сказала Зоя и решительно сняла кубики со стола.

Пурте пӗрле // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

— Букварьпе чернил савӑтне мӗн тӑвӑпӑр? — ыйтать Зоя ӑнланаймасӑр.

— А букварь как же? А чернильница — в недоумением спросила Зоя.

Пурте пӗрле // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Зоя нумайччен вуласа ларма юрататчӗ.

Зоя подолгу просиживала над книгой.

Пурте пӗрле // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Ачасем урок хатӗрлеме ларас умӗн, Зоя яланах: Шура, сан аллусем таса-и? тесе ҫирӗппӗн ыйтатчӗ.

Когда ребята собирались сесть за уроки, Зоя спрашивала строго: — Шура, а руки у тебя чистые?

Пурте пӗрле // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Зоя хӑйне шкулта ҫав тери йӗркеллӗ тытатчӗ.

Зоя вела себя очень сдержанно.

Пурте пӗрле // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Зоя кукамӑшӗн тӗрӗслӗхе пӗлмелли тӗлӗнмелле майне лайӑх астуса юлнӑ-мӗн.

И Зоя хорошо запомнила бабушкино чудесное средство узнавать правду.

Пурте пӗрле // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Зоя хӑй ҫапла тума пултарасси пирки пӗр иккӗленмен пек каларӗ.

Она и впрямь говорила так, словно ни капли не сомневалась в этой своей способности.

Пурте пӗрле // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Зоя чӑнах ҫыннӑн пур вӑрттӑн шухӑшӗсене те куҫран пӑхса пӗлме пултарасса вӑл хытах ӗненнӗ пулас.

Как видно, он вполне поверил, что Зоя может узнавать по глазам самые сокровенные мысли.

Пурте пӗрле // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

— Кам ҫӗмӗрчӗ, калӑр! — ҫирӗппӗн ыйтать Зоя.

— Кто разбил, говори! — требовательно повторила Зоя.

Пурте пӗрле // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Зоя пукан ҫинче тӑрать, ӑна ачасем сырса илнӗ.

Зоя стояла на стуле, вокруг толпились ребята.

Пурте пӗрле // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Ҫав вӑхӑтра алӑк витӗр Зоя сасси илтӗнчӗ:

И тут я услышала из-за двери Зоин голос:

Пурте пӗрле // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Страницăсем:

Меню

 

Статистика

...тĕплӗнрех