Чӑваш чӗлхи корпусӗ

Шырав

Шырав ĕçĕ:

Ярошенко (тĕпĕ: ) сăмах форми çинчен тĕплĕнрех пăхма пултаратăр.
Ярошенко, хӑйӗн тӑван ҫӗршывне, Россия пирки тунсӑхланӑскер, кӗтмен ҫӗртенех Читана тухса кайрӗ.

Ерошенко, затосковав по «матушке-России», поспешно уехал в Читу.

Кӑвакал мыскари // Степан Апаш. Лу Синь. Калавсем. Чӑваш АССР государство издательстви, 1954. — 71–75 стр.

Шапасем-и? — тӗлӗннӗ Ярошенко.

Лягушки? — удивился Ярошенко.

Кӑвакал мыскари // Степан Апаш. Лу Синь. Калавсем. Чӑваш АССР государство издательстви, 1954. — 71–75 стр.

— Господин Ярошенко, шапа ҫурисем ҫухалнӑ!

— Илосике, плопали… лягуськины детки.

Кӑвакал мыскари // Степан Апаш. Лу Синь. Калавсем. Чӑваш АССР государство издательстви, 1954. — 71–75 стр.

«Укҫине хамах тӳлетӗп», — тенӗ Ярошенко.

Но Ерошенко заметил: — Эти расходы я возьму на себя.

Кӑвакал мыскари // Степан Апаш. Лу Синь. Калавсем. Чӑваш АССР государство издательстви, 1954. — 71–75 стр.

Ҫав самантра картишне Ярошенко тухнӑ.

Ерошенко тоже вышел во дво.

Кӑвакал мыскари // Степан Апаш. Лу Синь. Калавсем. Чӑваш АССР государство издательстви, 1954. — 71–75 стр.

Вӗсенчен пӗри тата Ярошенко Пекинта ҫырнӑ «Чӗпӗ трагедийӗ» ятлӑ пӗртен-пӗр калавӗн геройӗ пулса тӑнӑ.

Один из них даже стал героем рассказа «Трагедия цыпленка», единственного, написанного Ерошенко в Пекине.

Кӑвакал мыскари // Степан Апаш. Лу Синь. Калавсем. Чӑваш АССР государство издательстви, 1954. — 71–75 стр.

Пӗррехинче ӑна ачасем: — Господин Ярошенко, вӗсен урисем ӳсеҫҫӗ, — тенӗ.

— Господин Ерошенко, а у них уже лапки выросли, — сообщали ему ребятишки.

Кӑвакал мыскари // Степан Апаш. Лу Синь. Калавсем. Чӑваш АССР государство издательстви, 1954. — 71–75 стр.

Ярошенко час-часах вӗсем патне тухнӑ.

И Ерошенко часто приходил их навещать.

Кӑвакал мыскари // Степан Апаш. Лу Синь. Калавсем. Чӑваш АССР государство издательстви, 1954. — 71–75 стр.

Ярошенко таҫтан йытпуллисем туяннӑ та вӗсене картишӗнчи, хӑйӗн кантӑкӗсем умне тума пӗчӗк бассейна янӑ.

Ерошенко где-то купил с десяток головастиков и пустил их в небольшой бассейн посреди двора, на который выходили его окна.

Кӑвакал мыскари // Степан Апаш. Лу Синь. Калавсем. Чӑваш АССР государство издательстви, 1954. — 71–75 стр.

Ярошенко, ылтӑн евӗр сарӑ-хӗрлӗ ҫӑра куҫхаршийӗсене пӗркелесе, вырӑн ҫинче выртатчӗ.

Ерошенко сидел, развалившись на кушетке, хмуря густые золотистые брови.

Кӑвакал мыскари // Степан Апаш. Лу Синь. Калавсем. Чӑваш АССР государство издательстви, 1954. — 71–75 стр.

Пӗррехинче, ҫӗрле, шӑпах хӗл иртсе ҫу пуҫланнӑ вӑхӑтра, ӑнсӑртран манӑн пушӑ вӑхӑт пулчӗ те, эпӗ Ярошенко патне кӗтӗм.

Как-то поздним вечером, как раз когда кончилась зима и началось лето, у меня случайно нашлось свободное время, и я зашел к Ерошенко.

Кӑвакал мыскари // Степан Апаш. Лу Синь. Калавсем. Чӑваш АССР государство издательстви, 1954. — 71–75 стр.

Вырӑссен суккӑр поэчӗ Ярошенко, хӑйӗн ултӑ хӗлӗхлӗ гитарипе нумаях пулмасть Пекина килнӗскер, ман умра час-часах ҫапла ӳкӗнетчӗ:

Слепой русский поэт Ерошенко, недавно приехавший в Пекин со своей шестиструнной гитарой, как-то мне пожаловался:

Кӑвакал мыскари // Степан Апаш. Лу Синь. Калавсем. Чӑваш АССР государство издательстви, 1954. — 71–75 стр.

Страницăсем:
  • 1

Меню

 

Статистика

...тĕплӗнрех