Чӑваш чӗлхи корпусӗ

Шырав

Шырав ĕçĕ:

Степанида сăмах пирĕн базăра пур.
Степанида (тĕпĕ: Степанида) сăмах форми çинчен тĕплĕнрех пăхма пултаратăр.
Ир пулакан ыраша тухас ӗҫ епле пыни ҫинчен Степанидӑран ыйтса пӗлме Алеша Бортниковсем патне кӗчӗ, анчах Степанида уйран таврӑнайман-ха.

Алеша зашел к Бортниковым узнать у Степаниды, как идет уборка сверхранней ржи, но Степанида с поля еще не приходила.

6. Иртен те ир пулаканни // Александр Яндаш. Николаева, Галина Евгеньевна. Ӗҫҫинче: роман; вырӑсларан И.Никифоров куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 524 с.

Ҫамрӑк кинне пирвайхи кунсенчен пуҫласах ӗҫе кӑларма пачах та шутламан Степанида, анчах унӑн тӳрех ӑна ҫакна асӑрхаттармалла пулнӑ: Дуньӑна «икерчӗ ҫиме мар», ӗҫлем илнӗ, килте асли — Степанида.

Степанида совсем не собиралась с первых дней запрягать молодуху в работу, но ей важно было сразу дать понять, что Дуню брали в дом «не блины есть», а работать, и что старшая в доме — Степанида.

4. «Калта» // Александр Яндаш. Николаева, Галина Евгеньевна. Ӗҫҫинче: роман; вырӑсларан И.Никифоров куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 524 с.

Анчах вӑл, ҫирӗп пулсан та, ватӑскер, ҫемьери ҫителӗклӗ пурнӑҫпа телей Степанидӑран килет тесе ӗненнӗ; Степанида пулмасан, унӑн ӗлӗкхи хурлӑхлӑ пурнӑҫӗ, чалӑшса кайнӑ пушӑ пӳртре урҫа пуҫӑн пӗчӗк Василипе иккӗн пурӑннӑ вӑхӑт тепӗр хут килӗ тесе шутланӑ вӑл.

Но в нем, старом, хоть и крепком человеке, навсегда сохранилось убеждение, что достаток и счастье семьи зиждется на Степаниде, что без Степаниды он возвратится к своей прежней, горестной жизни, когда он, вдовый, вдвоем с крохотным Василием, жил в покосившейся, пустой избе.

3. Вӗрен-кантра // Александр Яндаш. Николаева, Галина Евгеньевна. Ӗҫҫинче: роман; вырӑсларан И.Никифоров куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 524 с.

Ҫак пуянлӑх Степанида пасарта илнӗ тупӑшран пысӑкрах та шанчӑклӑрах пулнӑ: халӗ ӗнтӗ килте тырӑ ҫеҫ мар, кӗсел пуласси те Степанидӑран мар, упӑшкинчен килнӗ.

Это богатство было обильней, надежней базарных прибылей Степаниды: уже не только хлеб в доме, но и кисели были не от нее, а от него.

3. Вӗрен-кантра // Александр Яндаш. Николаева, Галина Евгеньевна. Ӗҫҫинче: роман; вырӑсларан И.Никифоров куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 524 с.

Степанида упӑшкине хисепленӗ, унпа килӗшсе пурӑннӑ, анчах, чӑннипе илсен, кил хуҫи Степанида пулнӑ.

Степанида держалась с мужем почтительно, ни, в чем ему не перечила, но в действительности верховодила в доме она.

3. Вӗрен-кантра // Александр Яндаш. Николаева, Галина Евгеньевна. Ӗҫҫинче: роман; вырӑсларан И.Никифоров куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 524 с.

«Гражданин Артемий Ухтеркин заявил мне, мировому судье, что третьего дня сноха, Степанида, выгнала его из собственного дома, причем кинула ему в спину сухим навозным комом… А потому он, Ухтеркин, просит привлечь сноху Степаниду к законной ответственности…» — кула-кула вулать Эльгеев пьесӑри Миравай сӑмахӗсене.

Куҫарса пулӑш

1 // Петр Осипов. Осипов П.Н. Пиччӗшӗпе шӑллӗ: роман. Шупашкар: Чӑваш чӗнеке издательстви, 1977. — 352 с.

— Ахаль те намӑс, Степанида Егоровна! — тенӗ Курганов.

— И без того стыдно, Степанида Егоровна! — ответил Курганов.

IX // Петӗр Хусанкай. Телешов Д.Н. Типшар: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1946. — 56 с. — 8–56 с.

Степанида Егоровна кӗрӗкне хывнӑ та аллисене арҫын хулпуҫҫийӗсем ҫине хунӑ.

Степанида Егоровна молча сбросила с себя шубейку и положила ему на плечи руки.

IX // Петӗр Хусанкай. Телешов Д.Н. Типшар: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1946. — 56 с. — 8–56 с.

Ҫӳле хӑпарсан, Степанида Егоровна Курганов алӑкӗ умӗнче чарӑнса тӑнӑ, Афанасий Львович та чарӑннӑ.

Войдя наверх, Степанида Егоровна остановилась возле кургановской двери; Афанасий Львович тоже остановился.

IX // Петӗр Хусанкай. Телешов Д.Н. Типшар: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1946. — 56 с. — 8–56 с.

— Тупрӗҫ-и? — тесе чарӑннӑ Степанида Егоровна.

— Отыскали? — остановилась Степанида Егоровна.

IX // Петӗр Хусанкай. Телешов Д.Н. Типшар: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1946. — 56 с. — 8–56 с.

Степанида Егоровна!..

— Степанида Егоровна!..

IX // Петӗр Хусанкай. Телешов Д.Н. Типшар: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1946. — 56 с. — 8–56 с.

Вара Степанида Егоровна тӑнӑ та, часрах тумланкаласа, хапха патне хӑй чупса тухнӑ.

Тогда Степанида Егоровна встала, наскоро оделась и сама побежала к воротам,

IX // Петӗр Хусанкай. Телешов Д.Н. Типшар: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1946. — 56 с. — 8–56 с.

Степанида Егоровна вӑранса кайнӑ.

Степанида Егоровна проснулась.

IX // Петӗр Хусанкай. Телешов Д.Н. Типшар: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1946. — 56 с. — 8–56 с.

Пӗр вунӑ минутран вӑл унтан тухнӑ, ӑна Степанида Егоровна ӑсатнӑ.

Пробыл там минут десять, и когда возвращался и его провожала Степанида Егоровна.

VII // Петӗр Хусанкай. Телешов Д.Н. Типшар: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1946. — 56 с. — 8–56 с.

А сана, Степанида Егоровна, намӑс, ҫылӑха пӗлесчӗ!

А тебе, Степанида Егоровна, стыдно и даже грешно!

VII // Петӗр Хусанкай. Телешов Д.Н. Типшар: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1946. — 56 с. — 8–56 с.

— Чарӑнӑр, Степанида Егоровна! — кӑшкӑрнӑ Курганов.

— Да перестаньте вы, Степанида Егоровна! — кричал Курганов.

VII // Петӗр Хусанкай. Телешов Д.Н. Типшар: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1946. — 56 с. — 8–56 с.

— Мана пит ан кӑшкӑрӑр, ак мӗн пирки! — тенӗ чӑрсӑрланса Степанида.

— А про то, что нечего на меня кричать! — дерзко ответила Степанида.

VII // Петӗр Хусанкай. Телешов Д.Н. Типшар: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1946. — 56 с. — 8–56 с.

Степанида Егоровна, ҫуйӑху сассине илтсе, хӑй пӳлӗмӗнчен тухнӑскер, Курганова ҫӑмӑлттайла хӑтланнӑшӑн ӳпкеленӗ, хӑйнех кӑшкӑрса хӑтӑра пуҫланӑ.

А Степанида Егоровна, вышедшая на крик из своей комнаты, горячо упрекала Курганова в легкомыслии и нападала на него тоже с криком.

VII // Петӗр Хусанкай. Телешов Д.Н. Типшар: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1946. — 56 с. — 8–56 с.

Емельяниха сан ытла та шельма ҫав, Степанида Егоровни те — ҫӑварне пӳрне ан чик.

Уж больно Емельяниха-то у тебя шельма, да и Степаниде Егоровне тоже пальца в рот не клади.

V // Петӗр Хусанкай. Телешов Д.Н. Типшар: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1946. — 56 с. — 8–56 с.

Курганов хыҫҫӑн Степанида вӗҫсе тухнӑ: аллисене ҫӳлелле ҫӗклесе, кӳлепине кисрентерсе, хулпуҫҫине сиктеркелесе, вӑл сӗрсе-юхса кӑна ҫавӑрӑннӑ.

За ним выбежала Степанида и плавно закружилась с поднятыми руками, колыхаясь и подергивая плечом.

III // Петӗр Хусанкай. Телешов Д.Н. Типшар: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1946. — 56 с. — 8–56 с.

Страницăсем:

Меню

 

Статистика

...тĕплӗнрех